Заснування.
 
 
Заснування 
Історія
Княжий Львів
Готичний Львів
Ренесансний Львів
Львівське бароко
Львів класичний
Поселення навколо Львова
Міські парки

Заснування.

            Львів належить до давніх, але не найстаріших городів Галицької землі. До часу його постання існував вже знаний своїм історичним значенням Галич, Звенигород, а в околицях теперішнього Львова менші укріплені городи такі, як Підгородище, Завадів, Грибовичі, Страдч, Щекотин, Домажир, Рокітна та ін., розташовані на горбах Розточч чи на схилах північного берега Поділля. Археологічні знахідки свідчать, що в найближчій околиці здавна були якісь оселі, але на терені давнього міста не знайдено ніяких пам'яток, які говорили б про існування постійної доісторичної оселі.
            Засновником Львова був галицький король Данило Романович. Побудова цього міста близько 1250 р. вказує на те, що його зродили в першій мірі потреби військово-стратегічні, оборона галицьких володінь від татарських набігів, а також господарські, необхідність створення нового торгівельного центру на шляху з Побужжя і Наддніпрянщини до Наддністрянщини, після занепаду Звенигорода.
            Слід зазначити велике організаційне чуття засновника міста, що так уміло підшукав місце під будову нового міста, саме на стику Розточчя і Поділля, що ділять Схід від Заходу (басейн Дніпра і Дністра від басейну Вісли), а одночасно у воротах, крізь які проходить шлях із східної у західну Європу, з Чорномор'я у Прибалтику.

Історія.

            Львів пройшов з галицькою землею цілу історичну долю, зазнавши нераз страшних потрясінь. Його зовнішнє обличчя, життєвий простір, чисельний та національний склад, зайняття та культура його мешканців мінялися не тільки під впливом ходу сторіч, але й під впливом тих історичних безнастанних змін, що тут наставали впродовж 700-річного існування міста.
            Так, від 1250 до 1340 рр. Львів бувкняжим містом галицького князівства під володінням Романовичів. В роках 1340-1349, коли вимер рід Романовичів, ним править воєвода Дмитро Детько, як намісник литовського князя Любарта, потім – польський король Казимир (1349-1370 рр.). В цей час (1356 р.) місто одеримало Магдебурське право. В 1370 році перейшов Львів під угорське правління, яке виконував від 1372 по 1379 р. Володислав Опольський з шлезької лінії Пястів, потім угорські урядники, а в роках 1385-1387 знов Володислав Опольський. В інтервалі 1387-1772 рр. Львів знаходиться під володінням Польщі, а далі, як столиця Галичини і Володимирії, під владою Австрії (до 1914р.). Революційні події 1848 р. в Європі збудили політичну та культурну активність українців. У травні цього року у Львові було засновано Головну Руську Раду –  першу українську політичну організацію та надруковано першу газету українською мовою "Зоря Галицька". У 1868 р. у Львові виникло товариство "Просвіта", яке невдовзі вкрило мережею читалень всю Галичину. Створене 1873 р. товариствоім.Т.Шевченка, реорганізоване у 1892 р. в наукове, розгорнуло дослідницьку діяльність в галузі українознавства. Від 3 вересні 1914 року до 22 червня 1915 року, в часі російської окупації був центром Галицького губернаторства, а потім знов переходить до Австрії, де залишається до її розпаду. 1 листопада 1918 р. Військовий Комітет, очолюваний Дмитром Вітовським, захопив владу у Львові, а 9 листопада цього ж року було проголошено ЗУНР (на чолі уряду став Кость Левицький). 21 листопада 1918 р. Львів зайняли польські війська. Рішенням Ради амбасадорів з 14 березня 1923 року Львів і Галичину остаточно передано Польщі, в якій він став столицею Львівського воєводства аж до німецько-польської війни 1939 року. Міжвоєнний період позначений наростанням українського визвольного руху. Консолідуються національні політичні партії, колишнім керівником стрілецтва полковником Євгеном Коновальцем створюється підпільна Українська Військова організація. На її базі в 1929 р. постає ОрганізаціяУкраїнських Націоналістів. Внаслідок пакту Молотова-Ріббентропа у 1939 р. Західну Україну було приєднано до Радянського Союзу. З 23 вересня 1939 по 30 червня 1941 р. Львів був обласним центром Львівської області в складі УРСР. Після приходу збройних сил німецької армії, 30 червня 1941 Степан Бандера проголосив відновлення української державності у Львові, та утворення Українського Державного Правління на чолі з Я. Стецьком. Після арешту членів УДП 1 липня 1941 р. німецьким командуванням було проголошено прилучення Галичини, як окремого дистрикту, до Генерального Губернаторства і Львів став столицею Галичини. З моменту окупації на території Галичини зароджується рух опору. У 1942 р. окремі розрізнені збройні формування організовуються в регулярну Українську Повстанську Армію під командуванням генерала Романа Шухевича (Тараса Чупринки). Керуючись ідеєю незалежної України, УПА воювала як проти фашистської Німеччини, так і проти Радянського Союзу. 27 липня 1944 р. радянські війська здобули Львів і він знову став обласним центром в складі УРСР.  У травні 1989 р. – створюється Народний Рух України, Львів стає одним з перших в Україні осередків видання демократичної преси. Вийшла з підпілля Українська Греко-Католицька Церква, відродилася і Українська автокефальна православна церква. Комуністична влада в регіоні фактично була ліквідована в 1990 р. внаслідок перемоги на виборах до Верховної, обласної, районної і міських рад представників демократичної опозиції. 14 квітня 1990 року В'ячеслава Чорновола обрано головою Львівської обласної ради, а з 1991 року, після утворення незалежної Української держави Львів став обласним центром Львівської області і водночас центром українського національного відродження.

Княжий Львів.

            Положення княжого міста тісно пов'язане з фізіографією. Місто розбудувалось на границі сухого незалісеного подільського берега й залісеної багнистої заплави Полтви, саме там, де на стику водотривкого вапняку виходять багаті горизонти джерельної води.
           Старий Львів, як і інші тогочасні міста українських князівств, складалися з трьох частин: дітинця, тобто укріпленого міста, підгороддя (окольне місто) і пригороддя. Дітинець знаходився на тій горі, що звалася в XV ст. Горай, в XVII – Лиса гора (у новіші часи її почали звати Княжою горою) і була відділена від Високого Замку глибоким яром, засипаним після 1830-1840 рр. Як видно з гравюри XVII ст. це була висока і незалісена, стрімка і важкодоступна гора.
            Дітинець був добре укріплений валами, засіками і частоколом так, що витримував численні ворожі напади. Тут, імовірно, знаходився "стовп" – оборонна вежа, будинок для князя і дружини, сховища для харчів та, можливо, каплиця. Мешкати тут було доволі важко з причини сильних вітрів.
            По північно-західному схилі гори простягалося підгороддя, яке було також укріплене валами і частоколами. Тут були княжі тереми (вище церкви св'ятого Миколая, на горбку, що звався Будильниця), від яких вела круто вниз дорога до торговиці – Старий Ринок.
           Пригороддя займало правий берег заплави ріки Полтви і схили гори та тяглося півколом по західній, північній та південній стороні Княжої гори. Воно не було укріплене, імовірно, захищалося тільки валами або й частоколом, а на випадок збройного ворожого нападу мешканці разом зі своїм майном тікали і шукали захисту в окольнім городі та дітинці. Окремо, на стрімкій горі, стояв укріплений монастир св. Юра.
            Княже місто розбудовувалося на торгівельному шляху, що йшов від Чорного моря через Галич-Львів-Холм до Балтійського. Цей шлях проходив через Старий Ринок та повз численні церкви і монастирі, з яких залишились донині (побудовані наново на старих місцях чи фундаментах) – церкви: св. Параскеви, св. Онуфрія і св. Миколая; костели: Івана Хрестителя і Марії Сніжної.
            Будівництво було, як стверджують фундаменти, візантійсько-романське, в більшості мабуть дерев'яне, тому то з давніх пам'яток в цілісності нічого не залишилося.
            Княже місто було людне (тут були колонії: німецька, вірменська, татарська) й просторе, з численними домами і крамами, городами і садами. Поля й сіножаті знаходились і на другому березі Полтви. Його простір становив 50 га і сполучався на сході з громадою Знесіння.

Готичний Львів.

            Після прилучення галицького князівства до Польщі у 50 роках XIV ст. на південь від княжого міста в широкій частині заплавини постало нове місто за німецькими зразками.
            Воно мало форму неправильного чотирикутника з квадратним ринком посередині. На чотирьох його кутах сходилися вулиці під прямим кутом. Сітка вулиць була правильної форми і густо забудована. Місто обведене мурами з оборонними вежами, ровом та валами. Будували його німці-колоністи, закликані Казимиром, на основі німецького магдебурзького права. Місто мало німецько-готичний характер.
            На територію давнього княжого Львова з ринку вела Краківська вулиця, що закінчувалася краківською (татарською) брамою. У протилежний бік з ринку йшла Галицька вулиця, яку замикали галицькі ворота в мурі. Вулиці Галицька й Краківська лежали на шляху Галич-Холм, який також проходив через новий ринок. Два інші боки міських мурів спиралис один на Підвальну з Босацькою, другий на проспект Свободи з Єзуїтською хвірткою.
            Впродовж XV ст. середмістя обведено подвійними мурами. Рови наповняла вода Полтви, через рови вели чотири звідні мости. Площа міста в середині мурів мала 50 га.
           Готичний характер тогочасного міста виявлявся в численних гостроверхих будівлях: костелах, як св. Станіслава, Домініканців, Фрацісканців, св. Катерини, св. Духу, збудованих в околиці Низького Замку та житлових будинках, мурованих і дерев'яних. Пожежа 1527 року знищила ці пам'ятки зовсім. З готичної архітектури залишились тільки римо-католицька катедра і деякі деталі в кам'яницях Ринку.
            Нове місто захищав Високий Замок, побудований в кінці XIV ст. на другій, вищій за Княжу, горі, до якої вела з княжого міста крута дорога.
            Давнє Княже місто стало тепер передмістям середньовічного Львова. Ще у XVII ст. звали його пригороддям старостинським або краківським передмістям, а опісля – жовківським.
            На південь від Ринку розрослося друге Міське або Галицьке передмістя, яке сягало теперішньої вулиці Драгоманова. Площу передмість заповнювали поля, гори, сади, дерев'яні або ліплені будівлі. До мурів міста тулилися заїзні доми. Тут й там виростали при головних вулицях і площах церкви, костели, монастирі, здебільшого дерев'яні. Передміст не були захищені мурами в тому часто ставали жертвою набігів і пожеж. Вони в часі спокою відбудовувалися наново та розросталися вздовж головних комунікаційних артерій, що йшли з міста. Найслабше розвивались передмістя в напрямі джерел Пасіки, Залізної Води та лівого берега Полтви.

Львів ренесансний.

            В кінці XVI ст. Львів прибрався у нові риси – ренесансові. Постали тоді в середмісті нові стильові будинки, прикрашені ренесансними орнаментами, галерейками, аттиками.
            Перші з них будувалися в дусі італійського, пізніші – в дусі німецького ренесансу. Пам'ятки, що залишилися з цих часів, прибрали на львівському грунті локальні риси, дуже цікаві і характеристичні.
            У XVI та до половини XVII в часі нового матеріального та культурного розквіту Львова, спостерігається наплив чужоземних купців та ченців. Вони на рівні з місцевим міщанством будують свої монастирі, церкви, костели, величаві світські будинки у середмісті і поза його мурами. Заселена площа передмість, бо саме місто не може вже вмістити так багато нових будівель, розростається на південь, схід і захід від середміст у формі укріплених відокремлених одиниць та житлових будинків становить вже бл. 200 га.

Львівське бароко.

            Від другої половини XVII ст. починається повільний занепад Львова, спричинений війнами, а також внутрішніми причинами політично-суспільно-економічного характеру.
           Бароко, що є панівним стилем цього часу, розпочався у Львові будовою костелу і монастиря Єзуїтів 1610-1740 рр. На жаль, ані одна пам'ятка барокового будівництва церковного чи світського, не збереглася у тій формі, яку мала в XVII ст.
            Напад шведського короля Карла XII на Львів 1704 р. спричинив до його цілковитого занепаду значенн міста. Міщанство зубожіло, усунене від торгівлі політикою шляхти, воно відійшло в тінь і було позбавлене впливу на міські справи.
            Саме місто знелюдніло, кам'яниці стояли порожні, башти й мури валялися, тільки на землях, викуплених у міста, шляхта і монастирі закладали свої двори, звільнені від міської влади, сплати міських податків і повинностей, з правом судівництва над своїми людьми. Найважливіші з них це Коморівщина, Сінявщина, Яблонівщина, Хорущина, Зборівщина. Їх назви стали опісля назвами вулиць чи частин міста.

Львів класичний.

            Щойно після усунення мурів і валів, яке почалося 1777 року розростаються передмістя і зливаються з містом . Розбудова йде спершу на захід, на лівий берег Полтви, а потім на південь і схід. Те, що Львів перестав бути твердинею, а став столицею провінції, мусило вплинути на поширення його життєвого простору та його зовнішнє оформлення під новий західний (німецький зокрема) стиль. Так починає своє існування новий Львів.
            Тогочасне будівництво вказує напрями поширення міської території. Не споруджувались тоді нові церковні будівлі, тільки пербудовувались старі, але споруджувались нові для житлових потреб. Багато знесених за цісаря Йосифа ІІ монастирів і костелів перейшло до публічного користування.
            В ці часи львівське будівництво розвивається під знаком класицизму, стилю ампір.
 Життєвий простір Львова поширився на дно долини Полтви та на схили берегів і висунувся вперед головними артеріями руху.

Поселення навколо Львова.

        Білогорща (1423) – село засноване на урочищі Білогорща, Іваном Зоммерштайном.
        Брюховичі (1452) – виникли на міських ланах, що тяглися над річкою Брюховицею. В XVII ст. була тут перша у Львові фабрика паперу.
        Винники (1410) – постали на місці старої оселі, що згадується як "Малий Винник". Вона була розбудована на землях, які князь Лев дарував за вірну службу колишньому львівському війтові німцеві Бертольдові, та на землях дарованих Володиславом Опільським львівському міщанинові Григорієві.
        Голоско Велике (1401) – на Розточчі, засноване Миколою Ціммерманом, львівським міщанином, поблизу урочища Оловсько.
        Голоско Мале (1470) – постало на урочищі Оловсько з фільварку, заснованого Іваном Ганелем.
        Замарстинів (1349) – назва походить від Івана Зомерштайна, львівського міщанина, якому місто відпустило 12 ланів на заснування фільварку. Звався він Зоммерштайнгоф.
        Збойська (1359) – село розбудоване на гряді Розточчя і долини Полтви.
        Зимна Вода (1440) – село, розбудоване на підмоклій низовині.
        Зимновідка (1440) –колишн польська колонія.
        Каменопіль (1447) – село, назва якого походить від горбка Каменопіль висотою 292 м., знаходитьлось серед підмоклих низин понад Полтвою.
        Клепарів (1419) – назва походить від міщанина Андрія Стано Кльопера, львівського купця і фінансиста, який на міських ланах заснував фільварок Кльоппергоф.
        Козельники (1400) – знаходились поблизу лісу, який був власністю міста Львова.
        Кривчиці (1447) – розбудовані на підмоклих луках Полтви та на схилах Поділля. На початку XIX ст. тут була цукроварня.
        Кульпарків (1426) – виріс на викорчуваних лісах через міщанина Павла Гольдберга, як оселя під назвою Гольдбергоф, а потім Гольдпарків-Кульпарків.
        Лисиничі (1411) – розбудовані під Чортківською скелею (найвища точка в околицях Львова - 414 м.). В 1648 р. тут знаходився табір Богдана Хмельницького. На скелі, за переказом, був замок боярина Ігоря.
        Ляшки Муровані (1454) – розбудовані в підмоклій долині Полтви.
        Львівські Сороки (1433) – оселя розташована в долині Полтви.
        Малехів (1377) – знаходитьс неподалік від гори Хованець (350 м.).
        Підбірці (1454) – село розташоване при залізничному шляху Львів-Тернопіль.
        Рудно (1480) – розташоване на шляху Львів-Краків. В XVIII ст. тут знаходився монастир Василіанок, а в XIV фабрика кумису.
        Рясна Польська (1430) – тут проходили бої між російськими і австрійськими військами у 1915 р. Переважало польське населення.
        Рясна Руська (1430) – переважало українське населення, звідси і назва.
        Сихів (1409) – розташований понад Сихівським потоком.
        Скнилів (1396) – лежить в басейні Дністра над потоком Зимноводи.
        Скнилівок (1433) – село над Зимноводами, що належало колись до міста і перейшло в 1607р. у власність міського шпиталю.

Міські парки.

           Стрийський парк (площа 58 га) – розташований при вулиці Стрийській. Засновано його в 1887 р. у східній частині міста, де раніше були яри і облоги, які простягалися на стрийських узгір'ях і давньому стрийському цвинтарі (закрито в 1893 р.). Уміло використавши особливості рельєфу, Арнольд Рерінг, інспектор міських плантацій, створив живописний парк, який за красою зараховується до найкращих європейських парків. Грунти в парку глинясті, місцями з домішками піску, подекуди мулоподібні, переважно сухі. Тут бачимо червоні клени, явори, каштани, вільхи, плакучі берези, буки, дуби, акації, липи, сосни, смереки, тиси.
           Парк Високий Замок (площа 35 га) – був подарований містові цісарем Йосифом ІІ у 1786 р. Спочатку це було незалісене, голе піскове узгір'я. В 1835 році на схилах гори було посаджено перші дерева. Парк складається з двох частин: нижньої тераси з променадами, обсадженими старими деревами і верхньої, так званої поляни. Найвища точка парку знаходиться на висоті 413 м над рівнем моря. Основні грунти це звітрілий груз, піски місцями з домішками вапнякового грузу. Тонкий родючий верхній шар утворився внаслідок гниття рослин.  Парк засаджений каштанами, кленами, яворами, ясенами, липами, березами, тополями, акаціями та соснами.
           Парк Залізна Вода (площа 19.5 га) знаходиться на розі вулиць Стуса і Тернопільської, на схилах яру Полтви, який тягнеться в напрямі Снопкова. Закладено в 1905 р. Назва парку пішла від великої кількості заліза в джерельній воді. Парк нагадує ліс з перевагою бука. Також ростуть тут модрина, дуби, берези, тополі.
           Міський парк ім.Івана Франка (площа 12.2 га) знаходиться в центрі міста. Це найстаріший львівський парк. Закладено його на підміських грунтах, які в XVI ст. стали власністю міщанської родини Шольц-Вольфовичів, а потім перейшли, як спадщина, у власність Єзуїтів. Цісар Йосиф ІІ віддав його містові. Пiд час облоги 1648 року Львова вiйськами Б.Хмельницького тут стояла козацька артилерiя. В 1799 р. перейшов знов у приватне володіння, саме тоді парк набрав французького вигляду. В 1855 р. його повернуто назад у володіння львівської громади, і тоді, міський городник Бауер надав йому сучасного вигляду. У 1921 р. розширено головну алею і змінено напрямок стежок. Грунт парку глинясто-пісково-гумусовий. Тут ростуть дуби, клени, тополі, граби, липи, в'язи, смереки, модрини.
           Личаківський парк (площа 8.4 га) належить до наймолодших парків Львова. Закладено його в 1892 р. на узгір'ї, яке панує над східною частиною міста. Колись тут були мандрівні летючі піски (дюни), що засипали навколишні грунти. Рослинність парку дуже проріджена, переважає сосна, ялиця, береза та чорна сосна.
           Старий Ботанічний сад Львівського університету (площа 2.59 га) засновано у 1823 р. Ернестом Вітманом для наукових цілей. Знаходиться на розі вулиць Грушевського та Кирила і Мефодія.
           Ботанічний сад Львівського університету (площа 18.5 га) засновано в 1911 р. Парк нараховує близько 1200 видів рослин. Знаходиться в районі вулиці Черемшини.
           Центральний парк культури і відпочинку ім Богдана Хмельницького (площа 26 га) був створений у 50-х роках XX-ого столiття для масового відпочинку молоді.
           Парк "Шевченківський Гай" – музей народної архітектури і побуту. Знаходиться в районі вулиці Печерна гора.

Main page of Viktor Prysyazhnyuk