Диспрозій – один з найпоширеніших елементів ітрієвої підгрупи. У земній корі його в 4.5 рази більше, ніж вольфраму. На вигляд він такий самий, як і інші члени рідкоземельної сім'ї, виявляє валентність 3+; окисли і солі мають ясно-жовте забарвлення, за звичай із зеленуватим, рідше з оранжевим відтінком.

Назва цього елемента походить від грецького dnsprositoz , що означає “важкодоступний”. Назва елемента N66 вказує на труднощі, з якими довелося зіштовхнутися його першовідкривачеві. Окисел цього елементу відкрив Лекок де Буабодран за допомогою спектроскопії, а потім виділив його з окису ітрію. Відбулося це в 1886 році, а через 20 років Жорж Урбен одержав диспрозій у відносно чистому виді.

Серед інших лантанідів диспрозій мало чим виділяється. Правда, йому, як і гадолінію, за певних умов властивий феромагнетизм, але тільки при низьких температурах. Фахівці бачать у диспрозії коштовний компонент сплавів зі спеціальними магнітними властивостями.

Для атомної енергетики диспрозій становить обмежений інтерес, оскільки перетин захоплення теплових нейтронів у нього досить великий (більше 1000 барн) у порівнянні з бором чи кадмієм, але на багато менший, ніж у деяких інших лантанідів (гадоліній, самарій). Правда, диспрозій має більшу температуру плавлення, ніж вони, і це якоюсь мірою зрівнює шанси.