Окис ербію Карл Мозандер виділив з ітрієвої землі в 1843 році. Згодом цей рожевий окис став джерелом, з якого “почерпнули” ще два нових рідкоземельних елементи – ітербій та тулій.

Крім рожевого забарвлення більшості сполук, у тому числі окису Er₂O₃, ербій майже нічим не відрізняється від інших лантанідів ітрієвої підгрупи. Мабуть, лише трохи більші міцність та твердість виділяють цей елемент серед інших лантанідів.

Разом з лютецієм і тулієм ербій належить до числа найважчих лантанідів – його щільність більше 9 г/см³.

Основна область застосування ербію сьогодні – це виготовлення кольорового скла. Крім того, скло, у складі якого є ербій, відмінно поглинає інфрачервоні промені.

У числі потенційних областей застосування елемента N68 атомна енергетика (регулюючі стержні), світлотехніка (активатор фосфорів), виробництво феритів і магнітних сплавів, лазери. Тут вже використовують окис ербію з домішкою тулія.