ГОЛЬМІЙ

На VII Менделєєвскому з'їзді (1958 рік) виступив відомий німецький учений, один з першовідкривачів ренію, Вальтер Ноддак. Але не ренію була присвячена його доповідь. “Технічний поділ і одержання в чистому виді рідкоземельних елементів сімейства ітрію” – так була сформульована тема. Ноддак розповів, що йому довелося проробити 10000 фракціональных кристалізацій для того, щоб виділити 10 міліграмів чистого окису гольмію. Зараз методами рідинної екстракції та іонного обміну одержують сотні кілограмів окису гольмію чистотою більш 99.99 %.

Для сполук елемента N67, характерним є жовте забарвлення різних відтінків. Поки що ці сполуки використовують тільки в дослідницьких цілях.

Гольмій – ідеальний парамагнетик, але подібними магнітними властивостями володіє більшість рідкоземельних елементів.

Моноізотопність природного гольмію (весь він складається з атомів з масовим числом 165) теж не робить елемент N67 унікальним. Встановлено, що сполуки гольмію можна використовувати як каталізатори, але й іншим лантанідам властива каталітична активність. Таким чином, виходить, що поки елемент N67 “не знайшов свого обличчя”...

Гольмій був відкритий шведським хіміком Т.П.Клюванні в 1879 році. Клюванні, продовжуючи розділяти компоненти окису ітрію, виділив з окису ербію аналогічні сполуки ітербію, тулію і гольмію. Правла, у ті ж роки (1878-1879) швейцарець Соре досліджував спектри ербієвої землі і знайшов роздвоєння деяких спектральних ліній. Він позначив новий елемент індексом Х; тепер відомо, що знайдені ним нові лінії належать гольмію. Назва елементу N67 дав Клюванні: Holmia – так пишеться по-латинському стародавня назва Стокгольма.

Main page of Viktor Prysyazhnyuk