Елемент N65 у природі існує у вигляді одного-єдиного стабільного ізотопу тербій-159. Елемент рідкісний, дорогий і використовується в основному для дослідження властивостей. Дуже обмежено сполуки тербію використовують у люмінофорах, лазерних матеріалах і феритах.

Тербій – ідеальний парамагнетик. У чистому виді являє собою метал сріблистого кольору, що при нагріванні покривається окисною плівкою.

Темно-коричневий порошок окису тербію має склад Tb₄O₇ чи Tb₂O₃*2Tb₂. Це значить, що при окислюванні частина атомів тербію віддає по три електрони, а інша частина – по чотири. Трихлористий тербій TbCl₃ – найбільш легкоплавка сполука з усіх галогенідів рідкоземельних елементів – плавиться при температурі менше 600°С.

Історія тербію досить плутана. Існування цього елемента не раз брали під сумнів, не дивлячись на те що першовідкривачем тербію був такий авторитет у хімії рідких земель, як Карл Мозандер. Це він розділив у 1843 р. ітрієву землю на три: ітрієву (білого кольору), тербієву (коричневого) і ербієву (рожевого). Але такі відомі вчені 19 століття, як Р. Бунзен і Т. Клюванні, знайшли в ітрієвій землі лише два окисли і взяли під сумнів існування третьої тербієвої землі. Пізніше Лекок де Буабодран знайшов тербій (разом з гадолінієм і самарієм) у псевдоелементі мозандрії. Однак потім він сам заплутався, прийшовши до висновку, що існує не один тербій, а кілька елементів – ціла група тербінів... І лише на початку 20 століття відомий французький хімік Жорж Урбен (1872-1938) одержав чисті препарати тербію і поклав кінець суперечкам.