 |
У гробницях III династії були знайдені
зображення вантажних кораблів, які приводились
у рух не тільки веслами, але й вітрилом.
На окремих зображеннях кораблів з комплексу
пам'ятників Додинастичного періоду Негади
II (4 тис. до н.е.) також можна побачити зображення
вітрила. Вузьке прямокутне вітрило кріпилося
до двоногої щогли, яка при необхідності
знімалася. На кормовому помості закріплювалися
шість довгих рульових весел. Гребні весла
при потребі також ховалися, а веслували
ними без використання упору, як на сучасних
каное. Корпус утворювався зі старанно оброблених
акацієвих плашок, був недостатньо міцним,
і тому, для більш жорсткого зв'язку суднобудівники
Стародавнього Єгипту протягували вздовж
корпуса канат на стійках. Такий же плетений
канат щільно оперізував весь корпус корабля.
Кораблі цього типу мали різноманітне призначення, але були в основному, річкові. Їх довжина становила 14-20 м., а ширина – 2-5 м. Мали палубу. |
МОРСЬКИЙ ТОРГІВЕЛЬНИЙ КОРАБЕЛЬ ЄГИПТУ
 |
Розвиток морської торгівлі в
Стародавньому Єгипті привів до вдосконалення
конструкцій кораблів. З'явилися носовий
і кормовий бруси. На них знаходились шипи,
куди входили дошки обшивки. Зменшився носовий
звіс, рульові весла були збільшені і закріплені
в міцних кочетах. Проте, через ще недостатню
поздовжню міцність корпус і далі стягали
канатом на спеціальних опорах. На носі
та кормі містились невеличкі площадки.
Щогла з прямим вітрилом і дві загнуті на
кінцях реї складали вітрильне озброєння.
За якір правив камінь, обв'язаний канатом.
Уздовж бортових планширів кріпилися невеличкі
кілки-кочети, до яких прив'язувалися короткі
весла з списоподібними лопастями. На ручках
форштевня і ахтерштевня робились магічні
малюнки або зображення ока.
Тоннажність єгипетських морських суден (1500 р. до н.е.) сягала 60-80 т. Також, будувалися і більші кораблі для перевезення будівельних матеріалів, кам'яних блоків для пірамід та обелісків. |
ВІЙСЬКОВИЙ КОРАБЕЛЬ ЄГИПТУ
 |
Використовуючи староєгипетські
барельєфи, відомий шведський вчений, історик
флоту В. Лундстрем відновив образ бойового
єгипетського корабля 1200 р. до н.е. Він мав
досить витягнутий корпус із міцним поперечним
набором, який спирався на потужний кільової
брус, що дозволяло відмовитися від поздовжньої
стяжки канатом, настільки характерної
для торгівельних кораблів. Кільовий брус
у носовій частині закінчувався металевим
тараном у вигляді голови тварини. На далеко
виступаючому ахтерштевні кріпилося одне,
але достатньо велике, кермове весло. Додаткову
міцність корпусу надавали банки від борту
до борту. Веслярі прикривалися від стріл
80-и сантиметровим фальшбортом.
По краях судна жорстко кріпилися обгороджені площадки для лучників, які також розташовувалися у плетеному кошику на вершині щогли. Єгипетські лучники мали на озброєнні далекобійні (радіус ураження 150-160 м) луки, і були основною ударною силою єгипетського бойового корабля. Довжина таких кораблів коливалася від 30 до 40 м. |
КОРАБЕЛЬ ЕГЕЙСЬКОГО МОРЯ (КРИТ)
 |
Реконструкція цього гребного
судна проведена по зображенню на вазі з
Тебена (IX-VIII ст. до н.е.). Древній художник
зобразив веслярів лівого борту, що сидять
поверх веслярів правого, очевидно, для
того, щоб наглядніше показати загальну
кількість весел. Як запевняють відомі історики
флоту Э. Генріот та В. Лундстрем, це ні в
якому разі не двоярусне гребне судно. Це
вузький корабель із далеко виступаючим
тараном і двома великими рульовими веслами
на кормовій площадці. У носовій частині
споруджено поміст, над яким кріпилися роги
оленя або щупальця міфологічної істоти
Горгони. Такий корабель із піднятою носовою
частиною і кормовим краєм у вигляді хвоста
дракона створював враження міфічного чудовиська
і повинен був лякати ворогів.
Довжина таких кораблів коливалася в межах 20-30 м., а ширина складала 1/6 довжини. Через досить високі стійки-опори весла входили у воду під досить великим кутом, що знижувало їхню ефективність при греблі. Через ряд століть ця вада була усунута на галерах. |
ФІНІКІЙСЬКИЙ ТОРГІВЕЛЬНИЙ КОРАБЕЛЬ
 |
Кращими мореплавцями і судно-будівниками
стародавнього світу за 1500-1000 років до н.е.
були фінікійці, які жили на східному узбережжі
Середземного моря. Знаменитий ліванський
кедр, що покривав схили гір їхньої батьківщини,
давав прекрасний матеріал для будівництва
надійних морських кораблів. На малюнку
зображено фінікійський торгівельний корабель,
що датується 1500 р. до н.е. Це досить містке
судно з потужними штевнями та двома кормовими
веслами. Уздовж бортів кріпилися штахети
з прутів для огородження палубного вантажу.
Щогла несла пряме вітрило на двох вигнутих реях. Ця конструкція дуже нагадує єгипетську. До носового штевня кріпилася велика амфора з обпаленої глини для збереження питної води. Фінікійські кермачі внесли вклад у морську науку, увівши поділ окружності обрію на 360 градусів, крім того, вони склали для моряків надійні небесні орієнтири. Фінікійців з повним правом можна
вважати першими торговими мореплавцями.
|
ФІНІКІЙСЬКИЙ ВІЙСЬКОВИЙ КОРАБЕЛЬ
 |
Вузький, витягнутий корпус фінікійської
біреми складався ніби з двох поверхів,
причому на верхньому знаходились кермачі
та воїни. Для збільшення остійності корабля
фінікійці опустили криноліни на рівень
основного корпуса, розмістивши там ряди
веслярів. Окутий бронзою, масивний, виступаючий
немов ріг, таран був головною зброєю вузької
швидкохідної біреми. Традиційне знімне
вітрильне озброєння застосовувалося при
попутних вітрах і було типовим для Середземномор'я.
Акростоль корми круто загинався, подібно
до хвоста скорпіона, а балюстрада бойової
площадки прикривалася щитами воїнів, укріпленими
вздовж бортів.
Фінікійці вважалися кращими моряками свого часу, і багато держав древніх часто використовували їх як найманців. На малюнку зображена бойова бірема 70 р. до н.е. Її довжина становила близько 30 м., ширина основного корпуса – 1/6 довжини. |
АСІРО-ФІНІКІЙСЬКИЙ ТОРГІВЕЛЬНИЙ КОРАБЕЛЬ
 |
Оригіналом для зображення послужив малюнок на одній з античних ваз, яка відноситься до VIII ст. до н.е. Корпус корабля чашоподібної форми і має малу висоту борту. Обшивка виконана з дощок і піднята тільки в носовій і кормовій частинах. Палуба-настил, встановлена на численних опорах і обнесена бильцями, з'єднує носову площадку з кормовою. Невисока міцна щогла несла велике прямокутне вітрило, переплетене для міцності шкіряними ремнями. Стверджувати, що щогла могла змінювати нахил, немає достатніх підстав, проте вільне ковзання фалів по вилкоподібному топі цілком можливе. Це дозволяло “підбирати” вітрило шляхом підв'язування його на реї. Корпус нерідко заливався водою, і тому амфори з вантажем щільно закупорювали і заливали воском або асфальтом, у залежності від характеру останнього. На верхній палубі кріпили найбільш цінні вантажі або такі, що бояться води. Носова частина була окута залізом, яке захищало корпус при ударі об корпус корабля супротивника. Судно було напіввійськовим і могло успішно захищатися від численних у ті часи піратів. |
АСIРО-ФIНIКIЙСЬКИЙ БОЙОВИЙ КОРАБЕЛЬ
 |
Зображене на малюнку судно датується
1000-1500 р. до н.е. Це досить вузький, міцно
скроєний корабель, з гладкою обшивкою,
потужними штевнями і бархоутами, що йдуть
по периметру судна. Палуба для воїнів піднята
на стійках у вигляді платформи. Вона закрита
фальшбортом, на який навішувались щити
воїнів. Масивні кормове і носове весло
істотно відрізняли судно від подібних
кораблів того часу. Їх наявність дозволяла
кораблю змінювати курс на 180 не розвертаючись.
Це значно збільшувало маневреність. В XI
ст. н.е. таке розташування рульових весел
увів київський князь Ізяслав на своїх бойових
палубних човнах. Крім того, під час бою
ці весла міцно скріплювалися з корпусом
і відігравали роль таранів. Щоглу можна
було при необхідності знімати.
Два ряди весел дозволяють віднести цей корабель до класу бірем. Довжина його коливалася від 25 до 35 м, ширина 4-5 м. |
