 |
На малюнку зображено один із
варіантів грецької біреми. Цей вузький
стрімкий корабель будувався без шпангоутів,
по зовнішніх шаблонах, із кріпленням обшивки
нагелями, які вже застосовувались на єгипетських
кораблях, але з тієї різницею, що греки
використовували круглі нагелі, обидва
кінці яких надпилювались. У такий розпил
вбивались невеличкі дерев'яні клини, які
виготовлялись з акації, сливки або терну.
Потім нагелі вставлялись так, щоб клин
розташовувався впоперек волокна. Таким
чином, дошки обшивки впритул підганялись
одна до одної. Таран, за звичай, кріпився
до кільового бруса і виконувався у вигляді
тризубця або кабанячої голови, форштевень
у верхній частині тарана мав клюз, у який
заводився міцний трос, для з'єднання декількох
кораблів при зімкнутій атаці.
Зображена бірема мала на носі граткоподібний фальшборт, а весла веслярів верхнього ряду спиралися на винесені за борт стійки. Весла веслярів нижнього ряду вставлялись в отвори в борту, від проникнення води отвори захищались шкіряними манжетами. Вздовж бортів розміщувалися криноліни, настил яких лежав на подовжених бімсах, а їх вільні кінці підтримувалися похилими опорами. Цей тип кораблів часто мав додатковий третій ряд весел і використовувався як трієри. |
ГРЕЦЬКИЙ ТОРГIВЕЛЬНИЙ КОРАБЕЛЬ
 |
В акваторії Кіпрського порту
Кірения були знайдені та реконструйовані
залишки грецького торгівельного судна.
Під тиском тридцятиметрової товщі води
остов розплющився і став одномірним –
усі частини корпуса залишилися на місці,
тільки вони виявилися сплощеними і розрівняними,
як креслення з окремо винесеними деталями.
Археологи скрупульозно відтворили корабель. Довжина його виявилася 14.3 м., ширина вздовж бімсу – 4.3 м. Це найстаріший корабель, піднятий із дна моря: радіовуглецевий аналіз дерев'яних частин судна та бронзові монети знайдені поруч з ним, дозволяють визначити його вік у 2300 років. Кіль виготовлявся зі скельного дуба, шпангоути – з чорної акації. Обшивку робили з липи або червоного бука. Для щогли, рей і весел використовували алепську ялину. На торгових судах найбільше ефективним рушієм було вітрило, тому що веслярі займали б велику частину корисної площі. Судно було безпалубним, несло одне вітрило з традиційною оснасткою, керувалося двома рульовими веслами. Для захисту від хвиль борти нарощували решіткою з товстих прутів, обтягнутих шкірою. |
РИМСЬКА БІРЕМА
 |
Реконструкцію корабля проведено
за барельєфом в храмі Фортуни в Пренесті,
який датується кінцем II ст. до н.е. Характерною
ознакою судна є вузький кринолін-парадос,
який використовувався не для розміщення
веслярів, а для захисту бортів. В орнаментальному
прикрашенні форштевня передбачалися затискачі
для списів. Вище металевого тарана лінія
форштевня має внутрішній прогин, а потім
плавно виступає вперед і переходить у масивний
акростоль, прикрашений своєрідним орнаментом.
Декоративні фігури крокодилів по обидва боки форштевня, мабуть, символізували назву судна. Фальшборт був розташований по всій довжині біреми, а в носі та на кормі мав відкриті проходи. У носовій частині, на зовнішній поверхні фальшборту, можна побачити зображення голови Медузи і богині – покровительки судна. Для воєначальника виділялося місце під легким тентом-наметом на кормі. В носовій частині розташовувалися характерна для римських бойових кораблів башта для пращників і абордажний трап-ворон. На акростолі звичайно кріпилися флагштоки з бойовими символами – трофеї з захоплених кораблів. Цей тип біреми – виключно гребне судно, яке приводилось в рух 88-ма веслами. |
РИМСЬКА ТРИРЕМА (ТРІЄРА)
 |
Це основний тип бойового корабля
Середземномор'я. Одні дослідники приписують
винахід триреми фінікійцям, інші називають
коринфянина Аменокка. Головною зброєю
триреми був таран – продовження кільового
бруса. Тоннажність судна сягала 230 т., довжина
– 45 м. Весла на триремах були різної довжини.
Найдужчі веслярі – траніти розміщалися
на верхній палубі. Це була високооплачувана
і привілейована каста. Веслярів середнього
ряду називали зігітами, нижнього – таламітами.
Командував кораблем триєрарх, йому підпорядковувалися
кермач і начальник веслярів – гортатор.
Швидкість ходу триреми на веслах складала 7-8 вузлів, але усі три ряди весел використовувались тільки під час бою. Навіть при невеликих хвилях, нижній ряд весел втягували усередину корабля і веслові порти затягували шкіряними пластирами. Вітрильне озброєння складалося з великого прямокутного вітрила і малого (артемона) на похилій щоглі в носовій частині судна. Щогли на час бою знімалися. Під час бою триреми намагалися розвинути максимальну швидкість, вдарити тараном у борт ворога, позбавити його ходу, зламавши весла і взяти його на абордаж. |
РИМСЬКИЙ ТОРГІВЕЛЬНИЙ КОРАБЕЛЬ
 |
Зображений на малюнку римський
зерновоз датується 50-ми рр. н.е. Довжина
його 27 м, ширина – 7.5 м, осадка 2-2.5 м. Таке
судно повинне було мати місткість не менше
250-300 т. Встановлена в центрі округлого добротного
корпусу щогла несла пряме вітрило, яке
підсилювалось двома трикутними вітрилами,
схожими на більш пізні ліселя. На носі знаходилась
коротка похила щогла типу бушприту з невеличким
вітрилом – артемоном. Наявність артемона
була серйозним кроком уперед, оскільки
завдяки йому з'явилася можливість ходити
при бічних вітрах. Круто вигнута корма
увінчувалася акростолем у вигляді голови
лебедя.
На виступаючих кормових балконах – кринолінах – кріпилася пара потужних рульових весел. На римських зерновозах уперше з'явилося надпалубне помешкання – прообраз містка. Там же розташовувалися хазяїн і пасажири. |
РИМСЬКА ПЕНТЕРА (ПЕНТЕКОТЕРА)
 |
Бойові кораблі з п'ятьма рядами весел – пентери – були введені в римському військовому флоті перед 1-ю Пунічною війною (264-241 рр. до н.е.) у зв'язку з тим, що карфагеняни вже мали багатоярусні важкі кораблі, борт яких, захищений цілим лісом весел, був недоступний таранному удару порівняно легких римських бірем. За короткий час Рим увів до складу свого флоту 120 таких кораблів. Кожним веслом керував один весляр, число весел в одному ряду доходило до 25. Довжина пентери була близько 45 м, а загальна кількість весел досягала 250. Веслярі третього і четвертого верхніх рядів розміщувалися в закритому криноліні-парадосі, а нижнього ярусу – один над одним в корпусі корабля. Узгоджене веслування такою великою кількістю весел досягалася за рахунок з'єднання весел одного ряду загальним канатом і застосування упорів, що обмежували величину гребка. Ніс і корму пентери прикрашали акростолем (продовження штевнів). Кормова частина корабля була оточена навісною галереєю з балюстрадою, під якою, як правило, підвішувалась шлюпка. Пентери мали дві щогли з бойовими марсами. Вітрильне озброєння складалося з великих прямих вітрил, які використовувалися тільки під час переходів при побіжних вітрах. |
РИМСЬКА ГАЛЕРА
 |
Малюнок з Троянської колони доніс
до нас зображення галери. Це досить високобортний
корабель з тараном-тризубцем і кормовим
акростолем у вигляді завитка раковини.
Окремо розміщені групи весел, укріплені
на балконах – кринолінах, – забезпечували
високу маневреність галери при плаванні
у вузьких протоках або між кораблями ескадри.
Криноліни розташовувалися на різному рівні, що дозволяло автономно працювати кожній групі весел. Ближче до корми розташовувалися два потужні рульові весла. Слід також відзначити незвичний для того часу завал бортів усередину. Призначення таких кораблів – постачання, посилка гінців і, при відповідній оздобі, парадні виїзди полководців. При побіжних вітрах галера цього типу іноді несла прямокутний парус-артемон на похилій щоглі, яка кріпилася до акростоля і яку можна було при необхідності зняти. |
СУДНО ЕТРУСКІВ
 |
На кам'яних надгробках поховання
в центральній частині Італії (IV ст. до н.е.)
зображене судно етрусків.
Нагадуючи за формою стародавні судна фінікійців, ці кораблі відрізнялися більш сильним вигином штевнів і мали багато загального з більш пізніми судами північноєвропейських народів. Як і на кораблях вікінгів, весла проходили через отвори в бортах, чим забезпечувалися зручне (низьке) положення веслярів, адже їх захищали борти. Зазори між веслом і бортом закривалися короткими шкіряними рукавами. Керувалося судно одним рульовим веслом з поперечним румпелем, закріпленим ззовні корпуса на правом борі. Щогла, встановлювана в середній частині, несла пряме вітрило з однією реєю. По верхніх поясах обшивки проходив орнамент у вигляді стилізованого зображення хвилі. Ахтерштевень із відвіданими по обидва боки щитами завершувався прикрасою у вигляді хвоста риби. Такі ж щити кріпилися на верхній частині форштевня і по всьому борті. У носовій частині судна встановлювався проємболон у вигляді голови барана – конструктивний елемент, що захищав корпус при ударі тараном ворожого корабля. Бойовий металевий таран встановлювався на рівні ватерлінії і кріпився до кільової балки. Широкі і високобортні кораблі етрусків були достатньо морехідні для плавання в Середземному морі. |
