КОРАБЕЛЬ РІЧАРДА III

Корабель був збудований на початку XV століття, докладне його зображення подається на особистій печатці короля. 

Корабель мало відрізняється від скандинавських шнеккерів. Ніби зрізані, різко загнуті та високо витягнуті штевні і бойові площадки для воїнів особистої охорони Річарда III ніби утворюють єдине ціле з кораблем, вигідно підкреслюючи витончений силует. Корабель був однощогловим і ніс пряме, щедро прикрашене вітрило з гербом. Кормовий руль із румпелем кріпився на ахтерштевні за допомогою рульових штирів.
 


 
 

ГАНЗЕЙСКИЙ КОГГ

Когги – основний тип судна Ганзейского союзу. Це високобортне, палубне, однощоглове судно з потужним набором корпуса. Характерна риса коггів – навісний руль і прямі штевні, сильно скошені до лінії кіля. Найбільша довжина судна – 30 м, довжина по ватерлінії – 20 м, ширина – 7.3 м, осадка – 3 м, вантажопідйомність – до 200 т. 

Рейкове пряме вітрило площею 180-200 м2 кріпилося на щоглі, складеній з декількох зібраних і підігнаних у єдиний стовбур колод. Кормова надбудова (ахтеркастль) була конструктивно пов'язана з корпусом. На ахтерштевні кріпилася платформа з зубчатою огорожею. Кормова площадка займала біля половини довжини судна. Під нею розташовувалося помешкання, що мало вхід, як з палуби, так і з каюти. В бортових стінках іноді прорубувалися вікна до цього приміщення. Форштевень закінчувався похилою щоглою – бушпритом, яка служила для розтягування вітрила спереду. Когги Ганзи дуже вплинули на розвиток вітрильників Північної Європи.


 
 

ДАТСЬКИЙ ВІЙСЬКОВИЙ КОРАБЕЛЬ

У конструкції корпуса явно проглядається вплив кораблів вікінгів і ганзейських коггів. Судно мало обшивку внакрій, різко скошений форштевень, навісний руль. Щогла ставилася посередині й утримувалася вантами. Рея, яка опускалася на палубу, несла велике прямокутне вітрило, на якому можна було брати рифи, тобто зменшувати площу вітрила, підв'язуючи його нижню шкаторину рифштертами. На брусі форштевня кріпився трикутний поміст із зубцями. Бойова палуба займала біля половини довжини судна і піднімалася над основним корпусом на стійках. Форштевень і ахтерштевень прикрашалися стилізованими зображеннями тварин. Корабель був палубним і на люці трюму поміщали шлюпку. На щоглі вище реї кріпили “вороняче гніздо” для спостерігачів і лучників, клотик щогли звичайно вінчало зображення хреста. 

Кораблі такого типу входили до складу датських військових дружин у XIV столітті.


 
 

ФРАНЦУЗЬКИЙ ТОРГІВЕЛЬНИЙ КОРАБЕЛЬ

Кораблі цього типу називалися нефами, бузами, килсами, хулками. Відмінною зовнішньою ознакою нефів є округлені в носовій частині і прямі в кормі високо підняті штевні. Мова йде про кораблі з однією щоглою. Застосування навісного руля дозволило впевнено використовувати бічні вітри. Цьому допомагало також збільшення осадки і вантажопідйомності судна. На кораблях з'явилися бушприт, ванти з вибленками, якір, що за формою наближався до адміралтейського. 

Вантажопідіймальність такого корабля трохи перевищувала 200 т. Галс-клампи, облицьовані міцним деревом, служили для проводки галсів, які являли собою міцні троси, на відміну від шкотів, що не мали талей. Штаги і численні снасті такелажу перенесено в корму. 

На нефі були асиметричні прибудови до кормових і носових надбудов. Вони робилися, мабуть, у якості додаткових помешкань для розміщення лицарів, що використовували подібні кораблі для хрестових походів. Огорожі надбудов прикрашалися гербовими щитами лицарів.


 
 

ДРЕВНЯ КИТАЙСЬКА ДЖОНКА

Суднобудування Китаю, на думку багатьох істориків, зародилося раніше, ніж у Єгипті. На своїх кораблях китайці здійснювали далекі плавання. До наших днів дійшли досить достовірні повідомлення про плавання китайців у заморську країну Фузан, що за описом дуже нагадує Мексику. Це було за декілька тисячоліть до н.е. В Китаї було створено більше 300 видів джонок, непоказних на вигляд, із вітрилами з циновок, але винятково морехідних суден. Збережені, і до нині, вони вражають своєю надійністю, місткістю і практичністю. Всі вони – не залежно від призначення – конструктивно були дуже схожі: плоске днище, вертикальні борти корпусу, трохи загострений ніс, тупа, підрублена корма з каютами і рейкові вітрила, плетені з очерету. Як і в Європі, на вилицях біля форштевня часто малювались очі. Надбудови в кормі трохи виступали за корпус. У них розміщався екіпаж, знаходилася провізія. Згадуються джонки, які вміщали до 1000 чоловік. 

Конструкція джонки настільки раціональна, що майже без змін проіснувала до нашого часу.


 
 

СЕРЕДЗЕМНОМОРСЬКЕ СУДНО

Коли на початку Х століття вікінги вторглись у Середземне море, вони з подивом виявили, що місцеві кораблі замість звичних оку жителя півночі прямих рейкових вітрил несли трикутні косі. Нормани назвали їх латинськими (як вони називали країни Південної Європи). Ім'я винахідника косого вітрила кануло в лету. Косе вітрило, напевно, прийшло із країн Сходу, з якими країни Середземномор'я вели жваву торгівлю, і виявилося дуже зручним в умовах плавання серед численних островів і архіпелагів Середземномор'я. Косе вітрило дозволяло маневрувати і непогано ходити при бічних вітрах, і мореплавці швидко оцінили це. 

На малюнку показане каботажне судно кінця IX століття зі скошеним штевнем і єдиною щоглою, яка має нахил вбік форштевня. Управлялося воно двома рульовими веслами.


 
 

ВЕНЕЦІАНСЬКЕ ВАНТАЖНЕ СУДНО

Судно не відзначалось витонченістю архітектурних форм. Крутобокий, досить незграбний корабель мав дві щогли і латинське вітрильне озброєння. Громіздкий ахтеркастль щедро оздоблений різьбленням. Судно мало один люк у палубі і виріз у борту для навантаження товарів безпосередньо на твіндек – міжпалубний простір. 

Рульовий пристрій досить консервативний (два рульових весла) і мало чим відрізняється від торгових кораблів Стародавнього Риму. Навісний руль з'явився в народів Середземномор'я набагато пізніше, ніж у північних народів. Довжина подібних кораблів – іноді їх називали нефами і гатами – сягала 30 м, ширина – 8 м, висота щогли – 25 м. 

Цікаво, що саме такий корабель описано Шекспіром у “Венеціанському купці”. Подібні кораблі часто фрахтувались хрестоносцями для перевезення військ і спорядження.


 
 

ТОРГІВЕЛЬНЕ СУДНО ПІВНІЧНОЇ ЄВРОПИ

Реконструкція цього корабля виконана за зображенням на стародавній печатці англійського міста Бостона (1375 р.). 

Для нього характерно дивовижно розвинуте вітрильне озброєння, поява котрого звичайно відносили до більш пізніх часів. Фок- і грот-щогли несуть прямі вітрила, бізань – косий латинський, що дозволяло кораблю маневрувати при бічних вітрах. Особливо ново і незвично застосування марселів, які ставилися в слабкий вітер на стеньзі, вище марсової площадки. Шкоти марселів протягувались на марсову площадку через блоки, що закріплювалися на ноках основних рей, чим пояснюється їхня трапецієподібна форма. Корпус бостонського корабля характерний для всіх суден того періоду – порожнисті утворення з деяким завалом у районі палуби не дозволяли ходити круто до вітру. Обшивка виконана вгладь. Краї судна прикрашені надбудовами – каслями. Новинкою є наявність якірного клюзу і шпиля – під форкаслем. На головному вітрилі звичайно був зображений герб міста-власника, а на фальшбортах каслей – стилізований орнамент.


 
Main page of Viktor Prysyazhnyuk