Білуваті, волосисті стебла
широким колом розкинулися по траві, ледь
підносячи верхівки. Добре розвинений головний
корінь цієї багаторічної рослини сягає
до 2 м углиб, а численне бічне коріння пронизує
грунт на великій площі. Маленькі листочки
і густе опушення, завдяки чому мало випаровується
вологи, підвищують посухостійкість рослини,
допомагають переносити несприятливі умови.
Росте не тільки в степах, де є однією з найхарактерніших
рослин, а й на відслоненнях і пісках. На
Україні зустрічається скрізь, крім північних
лісових районів. Цвіте з червня до серпня.
У жовтні надземні пагони відмирають. Восени
на рівні грунту та на глибині 1-1.5 см закладаються
бруньки, які на початку квітня починають
вегетувати і згодом розвиваються в генеративні
пагони. Від кореня відходять 10-25 пагонів
з непарно-перистими листками. З пазух листків
виходять довгі квітконоси, увінчані густими,
вкороченими китицями рожево-лілових квіток.
Прапорець удвічі більший від решти пелюсток
віночка, чого в інших видів астрагалів
не спостерігається. Зубці чашечки в 2-3 рази
довші за її трубочку. Плід – біб, довгасто-яйцевидний,
загострений у майже прямий носик.
Цю рослину побачиш не відразу.
Біля самої землі притулилися небагатоквіткові
короткі китиці яскраво-жовтих досить великих
квіток, а над ними широкою лійкою розходяться
ясно-зелені перисті листки 15-25 см завдовжки,
які більше як вдвічі вищі за суцвіття. У
високій траві і листки, і квітконосні пагони,
що виходять з їхніх пазух, спрямовані догори,
а на відкритому місці – лежать просто на
землі. Рослина багаторічна. Головний корінь
проникає в грунт на глибину до 1 м. На глибині
20-30 см од нього відходять 3-5 майже горизонтальних
бічних, добре розвинених коренів. На розгалуженнях
підземної частини стебла утворюється 2-5
надземних пагонів, що складаються з розетки
листків і суцвіть. Уся рослина, навіть віночки
квіток, густо опушена довгими білими відстовбурченими
волосками. Зубці чашечки дорівнюють трубочці.
Плід – біб, довгасто-яйцевидний, рудувато-волохатий.
Цвіте цей астрагал в травні та червні. За
період вегетації утворює дві генерації
листків, осіння – зимує. Типова степова
рослина, поширена скрізь у степу, зрідка
зустрічається і в лісовій смузі.
У другій половині червня після весняного
буйноцвіття в степу зацвітає в'язіль барвистий.
Біло-рожеві гірлянди його суцвіть перекидаються
на стебла інших рослин, спираючись на них.
Так, наче по шаблях, піднімається до сонячного
світла кволе стебло, підносячи барвисті,
подібні до віночків суцвіття. А там, де
немає підпори, розгалужені стебла стеляться
по землі, утворюючи квітучі кола. Рослина
багаторічна, живе 10-14 років. Стебла – 30-100
см заввишки. Нерідко цвіте до вересня. Квітки
з рожевуватим парусом, майже білим човником
і білими веслами, зібрані в 10–20-квітковий
зонтик, який на довгому квітконосі підноситься
над листками. Чашечка майже двогуба. Плід
– біб, видовжено- лінійний, членистий, голий.
Вид поширений по всій Україні. Росте на
степах, луках, узліссях, по схилах і чагарниках.
Худобою не споживається, як вважають, через
отруйність. Медоносна рослина.
У променях сонця виблискують
невеликі ділянки, немов заткані сріблястим
пухом. Це куртинки гострокильника волосистого.
Рослина сірувато-зеленувата, густо опушена
м'якими довгими білими відстовбурченими
волосками. Від досить розгалуженого кореня
відходить 5-15 надземних пагонів, 15-50 см заввишки,
до верхівки вкритих непарно-пірчастими
листками. При основі листків розвинені
довгасто-яйцевидні прилистки. З-під верхніх
листків виходять довгі квітконоси, увінчані
головчастим суцвіттям зеленувато-жовтих
квіток. Чашолистки з шилоподібними довгими
зубцями. Човник віночка на верхівці відтягнутий
у гострячок, тичинок 10, 9 з них зрослися
нитками в трубочку, що оточує стовпчик,
десята – вільна. Плід – округлий біб. Цвіте
із середини травня до другої половини липня.
Рослина багаторічна. У середині жовтня
розвиваються осінні пагони 5-10 мм заввишки,
які зимують у зеленому стані, а навесні
продовжують свій розвиток. Росте на степах,
на сухих схилах, відслоненнях у Степу та
в південній частині Лісостепу і в Криму.
Рослина зацвітає наприкінці
весни. Густі багатоквіткові суцвіття до
8 см завдовжки – на верхівках довгих безлистих
квітконосів. Віночок 7-10 мм, ясно-рожевий,
з великим округлим посмугованим прапорцем.
Листки непарно-перисті, з 17-25 видовжених
дрібних листочків. Нижні листки довго-черешкові.
Біля листків розвинені яйцевидні, по краю
війчасті прилистки. Добре розгалужене
коріння, завдовжки понад 2 м. Стебел завжди
кілька, з віком їх стає більше, в старих
особин буває по 20-30, причому рослина розростається
по периферії, а центральні пагони відмирають.
Рослина багаторічна. Ростки пагонів наступного
року закладаються ще в жовтні. Вони зимують
під захистом відмерлого листя і торішніх
пагонів, а в березні починають відростати.
Цвіте з другої половини травня до середини
липня. Плодоносить у липні – серпні. Плід
– напівкулястий біб, 4-5 мм завдовжки, по
гребеню коротко-зубчастий. Росте на степах,
на степових схилах, узліссях, сухих луках,
іноді на пісках. Поширений у Лісостепу
й Степу, зрідка – на півдні лісових районів.
Цінна посухо-стійка кормова рослина.
Цей чагарник має висхідні
стебла висотою 20-80 см. Листки непарноперисті,
дрібні, біля основи їх розвинені прилистки.
Весною розпускаються великі жовті квітки,
зібрані по 4-8 у видовжені китиці на кінцях
довгих квітконосів, які значно перевищують
листки. Рослина цвіте з травня по липень
так рясно, що положисті степові схили від
її цвіту стають жовтими. Але побачити масове
цвітіння цієї рослини можна лише в заповіднику
Хомутовський степ, де ще збереглися зарості
цієї рідкісної рослини, занесеної в Червону
книгу України. Плодоносить вона в липні
– серпні. Плід – довгасто-циліндричний
біб. Поширений цей вид лише в пониззях Волги
і Дону і частково захвачує південно-східну
частину України: в Хомутовському і Провальському
заповідних степах, у Велико-Анадольському
лісництві та в заповіднику Кам'яні Могили.
Є він також у Криму на Тарханкутському
півострові біля озера Донузлав. Росте по
кам'янистих, зокрема гнейсових, відслоненнях,
степових і крейдяних схилах.
У густому килимі трав де-не-де
трапляються зарості степового чагарника
– карагани кущової, яка під час цвітіння
всіяна золотавими квітками. Кущі висотою
30-80 см дуже розгалужені й колючі. Пройти
крізь зарості карагани дуже важко, бо частина
прилистків біля основи численних листочків
перетворилася в гострі колючки. Звідси
друга назва рослини – дереза. Тонкі прутовидні
гілки карагани вкриті дрібними листочками,
які віялоподібне зближені по 2 пари і тому
здаються пальчастими. Великі яскраво-жовті
квітки сидять по 1-3 в пазухах листків. Плід
– лінійний біб. Достиглий плід раптово
розкривається, стулки скручуються, а насіння
при цьому розкидається на велику відстань.
За межами степової зони ця рослина зустрічається
лише на півдні Лісостепу. Росте на рівнинних
степах, степових схилах, відслоненнях.
Дуже розростається завдяки кореневим пагонам
і часто утворює цілі хащі. Ось чому її широко
використовують для закріплення ярів, берегів
річок, круч тощо. Завдяки надзвичайно декоративному
вигляду під час цвітіння застосовується
для створення живих огорож у садах і парках.
Квітки містять багато нектару і приваблюють
бджіл, які запилюють рослини.
Багаторічна рослина 40-80 см
заввишки. Її висхідні стебла вплітаються
в зелений килим трав. Завдяки густому сіруватому
опушенню і стрижневому кореню, який забезпечує
рослину водою з глибини, недосяжної для
більшості степових рослин, люцерна румунська
добре переносить літні посухи. Трійчасті
листки її складаються з дрібнозубчастих
по верхньому .краю листочків; прилистки
до половини зрослі, у верхній вільній частині
ланцетні. Віночок жовтий, з тупим човником;
тичинок 10, з них 9 зрослися нитками в трубочку,
а одна – вільна. Квітки зібрані в укорочені
головчасті грона. Цвітіння довготривале,
починається в червні і продовжується до
вересня. Пагони, що відцвіли, замінюються
новими. Плід – біб, малонасінний, прямий
або майже прямий. Латинська назва роду
походить від назви стародавньої країни
Мідії, де вперше було знайдено цю рослину.
Розповсюджена на степах і степових схилах
Степу, зустрічається на степових схилах
у Лісостепу і навіть на півдні Полісся.
Як і всі бобові, люцерна румунська мав на
коренях бульбочки. Це вирости кореневих
тканин, в яких живуть бактерії, що засвоюють
азот з повітря, збагачуючи ним грунт. Цінна
кормова рослина і добрий медонос.