У пишному різнобарв'ї степу
майже непомітні непоказні квітки белевалії
сарматської. Лише верхівки її білих суцвіть
видніються серед трави. Рослина 30-40 см заввишки,
мав цибулину, яка міститься на глибині
5-8 см. Стебло безлисте. Листки прикореневі,
широколанцетні. Квітки зібрані в багатоквіткову
рідку китицю. До цвітіння квітконіжки,
завдовжки до 12 см, напрямлені вгору. Пелюстки
бутонів білі та м'ясисті. Усе суцвіття на
цей час щільне, пірамідальної форми. Поступово,
починаючи з нижньої частини суцвіття, бутони
розкриваються, оцвітина буріє, стає сухою
і тонкою. Листочки відгину розходяться,
відкриваючи яскраво-фіолетові пиляки.
Тичинки, розміщені проти пелюсток, нитками
(аж до пиляків) зростаються з трубочкою
віночка. У міру зацвітання квіток їхні
квітконіжки вигинаються спочатку горизонтально,
а потім донизу. Починається цвітіння в
кінці квітня або в травні і триває 10-15 днів.
У червні вегетація закінчується. Росте
на степах і на схилах переважно в Степу,
рідше – в південній частині Лісостепу,
степовій і південній частинах Криму.
Тільки що зійшов сніг, оголивши
бурий степ. На його фоні чітко вимальовується
купка великих лілово-рожевих квіток брандушки
різноколірної. Кожна квітка, оточена біля
основи 3-4 ланцетно-лінійними жолобчастими
листками, розвивається з яйцевидної цибулини,
вкритої чорно-бурими перетинчастими оболонками.
Рідше квіток 2-3. Оцвітина вільнолиста з
довгими, складеними в трубочку нігтиками.
Стовпчик і, вгорі трироздільний, перевищує
тичинки. Плід – довгаста загострена коробочка.
Цвіте в березні – квітні. Росте на трав'янистих
місцях, степах, по чагарниках, схилах у
лісостеповій і степовій зонах (за виключенням
Криму). Зустрічається рідко і лише місцями,
переважно в степових заповідниках. На жаль,
ця чудова весняна рослина належить до зникаючих
видів. Її стає дедалі менше внаслідок розорювання
степів і масового збирання квіток на букети.
Вживаються заходи щодо збереження брандушки
різноколірної.
Коли починає цвісти гіацинтик
блідий, вигляд степу змінюється. Від його
голубих квіток здається, ніби озерця розкидані
по степу. Маленькі (3-5.5 см), ніби з воску,
м'ясисті дзвіночки ніжно-блакитного кольору
зібрані по 6-25 у довгасту негусту китицю
на верхівці стрункого квітконоса, біля
основи якого розвинені лише 2-3 вузько-лінійних,
жолобчастих листки. Віночок шестичленний,
до третини надрізаний на відігнуті лопаті.
Нитки тичинок прикріплені біля середини
трубочки в 2 ряди, пиляки їх чорні. Багаторічна
рослина, 7-25 см заввишки, має цибулину. Росте
більш-менш великими купками на степах,
кам'янистих схилах, по чагарниках. Починає
цвісти в другій половині квітня, масове
цвітіння припадає на початок травня, а
в другій половині травня вже розвиваються
плоди–кулясті коробочки. Після дозрівання
плодів надземна частина рослин засихає,
а в грунті залишається лише цибулина. Гіацинтик
– ефемероїд. Поширений у степових і південних
лісостепових районах. Поступово, на жаль,
зникає. Рослину занесено в список рідкісних
рослин України. Її не можна зривати.
Земля нещодавно звільнилася
від снігового покриву, а вже між першими
зеленими росточками видніються маленькі
зеленувато-жовті квітки, як зірочки. Ніжні
рослинки 5-15 см заввишки – зірочки цибулинконосні
– дуже швидко проходять увесь цикл свого
розвитку, вони належать до ефемероїдів.
Зацвітають і зав'язують плоди, поки не виросли
і не закрили їх листям інші трави. Рослина
має цибулину і надземне стебло з вузенькими,
майже нитковидними листочками, на верхівці
якого 1 або 2-3 пониклих квітки. Оцвітина
вільнолиста, листочки її з внутрішнього
боку жовті, блискучі, з медовою ямкою біля
основи, а із зовнішнього – із широкою зеленою
смужкою. У пазухах стеблових листків містяться
виводкові цибулинки, за допомогою яких
рослина може розмножуватися вегетативно.
Розмножується вона і насінням. Плід – 3
гнізда коробочка. Цвіте в березні – квітні.
Росте на степах, трав'янистих і кам'янистих
схилах, на відслоненнях гірських порід
у Степу, Криму, і в південній частині Лісостепу.
Ніжними білими квітками рястка
фішерова проводжає весну і зустрічає літо
– рослина цвіте в другій половині квітня
– у травні. Сизувато-зелені лінійні прикореневі
листки .в неї коротші за квітконосне стебло,
яке буває до 35 см заввишки; закінчується
воно китицею з 15-25 квіток. Білі листочки
оцвітини мають посередині вузеньку зелену
смужку. Шість тичинок на плоских нитках,
стовпчик також нитковидний. Плід – коробочка.
Рослина належить до ефемероїдів, має яйцевидну
цибулину. Серед степового травостою росте
розсіяно. На відслоненнях, де рослинність,
розріджена, займає цілі ділянки. Росте
тільки в південній частині степової зони.
Звичайною рослиною Степу є рястка Гуссона,
зустрічається вона на відкритих місцях
у Лісостепу, зрідка по чагарниках у Поліссі.
Листки в неї однакової довжини з квітконосним
стеблом, яке заввишки до 20 см. Рослина декоративна,
має великі білі квітки, зібрані в щиткоподібне
суцвіття.
Справжня прикраса травневого
степу – рослина з великими червоними або
жовтими (зрідка рожевими чи білими) квітками
– тюльпан Шренка. Струнке стебло до 40 см
заввишки, що підносить красуню-квітку,
має 3-5 довгастих іноді по краю хвилястих
листків. Шість листочків оцвітини розміщені
у два ряди, біля основи вони часто з чорною
або жовтою плямою. Трикутна маточка з трьома
жовтими приймочками, 6 тичинок з темними
пиляками. Плід – довгаста коробочка. Цвіте
в першій половині травня. Типовий ефемероїд,
до настання спеки дає плоди, у грунті зберігається
до наступної весни у вигляді цибулини,
яка досягає 3 см у діаметрі. Зустрічається
на степових ділянках, кам'янистих відслоненнях,
солонцях у Донецькому Лісостепу, Степу
і Криму. Видову назву дано на честь ботаніка
Шренка. Занесений до Червоної книги України.
Поодинці або купами росте
в степу ця ажурна трав'яниста рослина, яка
в кінці літа прикрашається червоними ягодами.
Досить високе, 50-70 см завдовжки стебло прямостояче,
дуже розгалужене, гладеньке й голе, як уся
рослина. Листочки мають вигляд плівчастих
лусочок, а голчасті утворення – це видозмінені
стебла, так звані кладодії. Короткі і товстуваті,
вони виходять пучечками по 3-5 з пазух дрібних
лускуватих листочків. М'ясисте і товсте
кореневище дає молоді пагони, які дуже
швидко відростають. Рослини дводомні. Жовтуваті
квітки найчастіше парні, мають довгі квітконіжки,
містяться на гілках і по головній осі суцвіття.
Жіночі квітки мають дзвоникувату оцвітину,
чоловічі – трубчасто-дзвоникувату. Цвіте
в травні – липні. Плід – червона ягода.
Рослина, крім Степу і Лісостепу, зустрічається
на півдні Полісся. Росте на степових місцях,
сухих луках, відслоненнях, переважно на
схилах, біля кущів, по западинках.