ВЕРОНІКА АВСТРІЙСЬКА
Наприкінці травня в степу зацвітав вероніка австрійська. Невисоке, струнке, коротко опушене стебельце її вкрите ясно-зеленими перистороздільними сидячими супротивними листками. З пазух верхніх листків відходять досить довгі квітконоси, які перевищують стебельце й закінчуються китицевидними суцвіттями. Квітки 7-10 мм у діаметрі, з чотиричленною оцвітиною, 2 тичинками і 1 маточкою. Маточка розвивається раніше за тичинки, чим забезпечується перехресне запилення. Збираючи нектар, який виділяється диском, розміщеним під зав'яззю в глибині трубочки віночка, комахи вимазуються пилком, а потім, перелітаючи на іншу квітку, переносять його на маточку. Цвіте вероніка австрійська в травні й червні. Плід – коробочка дуже оригінальної форми: сплющена, округла, з виїмкою на верхівці. Підчас дощів стулки коробочки розкриваються, і насіння розноситься водою. Росте здебільшого куртинками, бо добре розмножується вегетативно кореневищем. Вероніка австрійська – характерна рослина лучних і різнотравно-типчаково-ковилових степів. У степовій зоні розповсюджена на цілині та сухих цілинних схилах. Росте також у Лісостепу, Криму і на Поліссі, але значно рідше.
ВЕРОНІКА СТЕПОВА
У вероніки степової струнке високе стебло 20- 45 см заввишки з довгастими цілісними дрібнозарубчастими супротивними листками, які до верхівки поступово зменшуються. У верхній частині рослина опушена довгими волосками. Квітки яскраво-сині, дрібні, 7-8 мм у діаметрі, майже сидячі, зібрані в густу вузькопірамідальну виструнчену китицю. Віночок з короткою трубочкою і колесоподібним чотирироздільним відгином, верхня частка якого перевищує інші. До трубочки віночка прикріплені 2 тичинки, які стирчать по обидва боки верхньої пелюстки. Вони висуваються з віночка, і це робить суцвіття пухнастим, надає йому легкості й ніжності. Між тичинками міститься довгий стовпчик із цілісною приймочкою. Після відцвітання віночок не в'яне, а опадає разом з тичинками. Вегетувати рослина починає в квітні, а зацвітає в червні, цвіте протягом 5-6 тижнів. Це типова рослина степової зони, росте також у Донецькому Лісостепу і Криму. Рослина посуховитривала завдяки опушенню і розгалуженій кореневій системі завдовжки до 0,5 м. Розмножується насінням і вегетативно за допомогою кореневищ. 
ДИВИНА СХІДНА
На степах, по схилах, сухих луках і горбах, на лісових галявинах зустрічається ця дворічна повстисто-опушена рослина. У неї міцне пряме стебло заввишки 40-100 см, рівномірно вкрите цілісними довгастими сидячими листками, і велике розгалужене суцвіття з великих жовтих квіток. Головний корінь проникав в грунт майже на 1 м. У перший рік розвивається розетка великих черешкових листків, повстисто-опушених і велико-зубчастих по краю. На другий рік розвивається стебло, рослина цвіте і плодоносить. Квітки розміщені на гілочках суцвіття в пучках по 2-7. Віночок 2-6 см завширшки, майже правильний, з короткою трубочкою і п'ятилопатевим відгином. Пелюстки із середини забарвлені в жовтий колір, а зовні часто з пурпуровим відтінком. Тичинок 5, нитки їх з фіолетовим опушенням. Маточка 1. Зацвітає в червні і цвіте протягом місяця. Після відцвітання утворюються плоди – коробочки. Рослина посухостійка завдяки довгому кореню і густому опушенню. Крім того, товсті від опушення листки розміщені так, що під час дощу вода збігав з них по стеблу
до кореня. Поширена в Степу і Криму, подекуди в лісостеповій зоні, де частіше зустрічається в південних районах. 
ДИВИНА ФІОЛЕТОВА
Над розеткою темно-зеленого листя підноситься тонке струнке стебло з яскравими великими квітками, зібраними у видовжену китицю. Стебло та довгі квітконіжки тонкі й забарвлені в темно-фіолетовий колір. На відміну од усіх інших жовтоцвітих видів дивини, квітки забарвлені в червоно-фіолетовий колір різних відтінків. Віночок майже правильний, 5-роздільний, до 25 мм завширшки. Тичинок 5. Маточка 1. Стеблові листки нечисленні, дрібні, сидячі, ланцетовидні, прикореневі – зібрані в розетку, довгасто-яйцевидні, черешкові, велико-зубчасті по краю. Стебло просте, вгорі залозисто-волосисте. Цвітіння починається в другій половині травня і триває до липня. Одна рослина цвіте 10-15 днів. Пелюстки розкриваються вранці й надвечір. Лише в похмуру погоду квітки розкриті весь день. На нижній, найбільшій, пелюстці часто, ніби роса, блищать крапельки рідини – нектар. Міцне, розгалужене кореневище проникає в грунт більш як на 1 м. Стебло з'являється тільки через кілька років після початку розвитку рослини, а до того цей багаторічник перебуває в стадії розетки. Звичайна рослина степової зони, на решті території зустрічається рідше (у Карпатах не росте). 
ОРТАНТА ЖОВТА
Досить пізно, в другій половині літа, зацвітав цей однорічник. То поодиноко серед травостою, то суцільними ділянками жовтів він серед рослин, більшість яких перейшла до стану напівспокою. У травні з'являються сходи ортанти, та розвивавться вона дуже поволі. Тонке й міцне стебло її галузиться у верхній частині під час цвітіння. Рослина коротко опушена, після розгалуження стебла лінійно-ланцетні листки вкривають тільки верхню його частину. Квітки зібрані на кінцях гілочок у колосоподібні суцвіття. Верхня губа віночка зверху опукла у вигляді шолома. Жовтий віночок волохатий у зіві, з опушеними зовні та по краях губами. Перехресне запилення забезпечується різними строками достигання приймочки і пиляків. Іноді можливе і самозапилення. Плід-коробочка. Рослина напівпаразитна, її корені присмоктуються до коренів інших рослин, і рослина частково живиться за їхній рахунок. Росте на степах, схилах, кам'янистих місцях. Звичайна в Степу і на півдні Лісостепу, зрідка зустрічається на відкритих місцях у Поліссі. Серед травостою на більш зволожених місцях буває заввишки 40-45 см, а на сухих, з розрідженим травостоєм – 10-15. 
ЦИМБОХАЗМА ДНІПРОВСЬКА
Дуже рідко зустрічається ця кущиста багаторічна рослина, та її зарості у вигляді латочок рано навесні завжди привертають увагу завдяки золотавим квіткам. Рослина сірувато-повстиста від опушення, з дерев'янистим багато головчастим коренем, вкритим біля шийки короткими бурими лусками. Численні стебла 5-15 см заввишки, прості, прямостоячі, вкриті супротивними лінійно-ланцетними листками. Досить великі, до 3 см, квітки на коротких квітконіжках сидять у пазухах нижніх листків. Віночок жовтий, зовні білувато-пухнастий. У нього довга трубочка і двогубий відгин. Верхня шоломоподібна губа захищає тичинки від вологи, нижня – 3-лопатева. Цвіте в квітні – травні. Плід – коробочка. Росте на сухих степових місцях, кам'янистих схилах і ярах серед розрідженого травостою. Цінна для науки рослина, дійшла до нас з далеких геологічних часів (релікт). Зустрічається в кількох місцях Дніпропетровської, Запорізької, Херсонської, Миколаївської і Кримської областей (ендемік півдня України). За межами України зустрічається в Сальських степах. Рослина потребує охорони. Її занесено до Червоної книги України.